Минув деякий час, відколи ми почали планувати свій Real Project.
Але давайте почнемо зпочатку і подивимося, як все починалося.
Одного дня наша команда переглядала фотографії, які надсилають нам наречені з усього світу. Кожне фото, як ковток натхнення та нагадування про те, заради чого ми працюємо.
Поміж них була серія фото, від яких насправді перехопило подих.
Закохана пара дивилась одне на одного з глибинною відданістю та любов’ю.
Нас приголомшив образ нареченої, сукня, наче створена спеціально для неї, наче іншої сукні не могло й бути. Це було справді вражаюче.
Ще жодна картина не справляла такого враження на нашу команду, ми хотіли знати більше: Хто ця дівчина? Звідки вона? Чому вона обрала сукню ОКСАНА МУХА та як її знайшла?
Це момент справжнього натхнення: це - наша НАРЕЧЕНА МІСЯЦЯ, подумали ми.
Так починається традиція: ти переживаєш щось важливе і хочеш, щоб воно тривало.
За кілька днів ми зв’язалися з Маргаритою, уродженкою Кіпру, професійним інженером-електриком (так, вражаюче :) ), мандрівником і неймовірної краси нареченою OKSANA MUKHA, яка приєдналася до нас за по zoom, щоб поділитися історією свого весілля.
«Для мене велика честь бути першою нареченою у якої беруть інтерв’ю, дякую за цю можливість», — почала вона мягким голосом, зворушена фактом участі в нашому спеціальному проекті. Та хто був зворушений більше, ще під питанням.
Тож почнемо зпочатку: пропозиція, дата, місце розташування, сукня. З чого все почалося?
Усе почалось з Венеції, міста, де мій чоловік Ніккі освідчився мені, і з першого для в статусі нареченої розпочалась масшабна місія «Саме Та Сукня». Я гортала фото в Інтернеті і була зачарована, коли знайшла профіль OKSANA MUKHA в Instagram . Згодом я дізналась що бренд з України, моєму щастю не було меж, коли мене направили до Ваших партнерів на Кіпрі, у весільний салон Primalicia. Того ж дня Я назначила час примірки, щоб спробувати кожнісіньку сукню в салоні, без жартів!» – Сміється Маргарита.
А який був досвід примірки, як Ии знайшли «Саме Ту Сукню»?
У цей день мене оточували мої найдорожчі дівчата, мама, сестри та найближчі друзі. Одне я знала напевно – я хотіла сукню, схожу на принцесу з дитячих мрій, з пишним низом та елегантним корсетом. Коли примірка розпочалась, я не уявляла, як приняти рішення! Я таки спробував кожну з них, виходячи з примірочної, щоб почути коментарі близьких. Але потім я побачила її, сукню моєї мрії, Evis.
Пам’ятаю, одягаючись, відчула щось справді нове для мене – я вперше відчула себе СПРАВЖНЬОЮ НАРЕЧЕНОЮ . Те відчуття, що означає: «Я знаю, що це та СУКНЯ».
Коли я вийшла з примірочної, кімната наповнився тишею захоплених очей моїх близьких, це було очевидно – ось вона, сукня знайшлась. Такий зворушливий і щасливий момент. Я завжди це пам’ятатиму.». – її голос трохи тремтить з ніжною посмішкою, закінчуючи речення.
Розкажіть більше про день весілля, локацію для зйомки і храм, де Ви отримали благословення. Ви ж обрали їх не просто так, вони теж мають якусь історію, чи не так?
«Так, ви абсолютно праві. День весілля відбувся 1 липня на острові Кіпр. Знімки, які ви бачили, були зроблені на березі моря, куди ми зазвичай часто приїжджаємо влітку. Це місце просочене теплим спогадами та важливими для нас моментами, тому рішення було одноголосне. Храм, в якому проходила наша церемонія, був тим самим, куди дівчинкою мене водила моя бабуся. З тих пір я знала, що це те місце, де я б хотів дати обітницю своєму майбутньому чоловіку. Мрії таки збуваються».
Яким було святкування? Воно було великим та гучним, чи ви віддали перевагу більш інтимному святу?
«Через обмеження нам довелося кілька разів переносити весілля, тому святкування було не таким великим, близько 300 гостей». (Не те, що ми називаємо маленьким весіллям в Україні, :) )
Та це не завадило нам веселитись і танцювати з нашими гостями. Ми були просто щасливі, що це нарешті сталося після тривалого очікування.
Маргарито, якби з того дня ви хотіли зберегти лише одну мить, що б це було?
О, я точно знаю, що б це було. – посміхається.
Коли я йшла під вінець, я дуже нервувала, моє серце билося так швидко! Усі дивилися на мене і мене переповнювали емоції. Та коли я побачила його, мого майбутнього чоловіка, який стояв і посміхався, усі мої переживання кудись зникли. Я просто йшла йому назустріч, так, ніби навколо, крім нас, нікого немає, відчуваючи любов і спокій.
Мені дуже пощастило знайти свою справжню споріднену душу, найкращого друга, свого “partner in crime", свого найнадійнішого супутника, а найвижливіше – кохання всього мого життя. Та справа не тільки в цьому, весіллі чи урочистості, а й усвідомлення того, що з у нас попереду все життя. Разом, в любові.
Це і є справжнє благословення.
Коли ми прощалися, я була настільки зворушена цією розмовою, що взяла кілька хвилин, щоб вгамувати емоції, які мене переповнювали. Коли я розповідала усі подробиці інтерв’ю, очі блищали в усієї команди. Ні я, ні команда не очікували, до чого саме це нас приведе, чесно кажучи, очікування взагалі не було. Але віддача була справжньою. Того дня наш офіс був наповнений добротою та натхненням, усвідомлюючи сенс нашої роботи. Звязок та обмін традиціями з різними культурами та менталітетом, насправді відкриває дуже цікавий факт: у всіх нас більше спільного, ніж ми можемо подумати, а саме - цінності.
Доброта, любов і вдячність.
Велика подяка Маргариті за те, що дозволила нам, команді OKSANA MUKHA, бути тихим гостем її церемонії, з кожним стібком, кожною секундою, яка пішла на створення її сукні, щоб вона відчула себе як REAL BRIDE.
І, замислившись над цим, ми зрозуміли: розпочинаючи створення сукні, ми беремо участь у творінні чарівного моменту в недалекому майбутньому, про який ще ніхто, швидше за все, не здогадується.
Хтозна, можливо, ця сукня твоя?
З повагою,
Команда ОКСАNА МУХА
-
Інтерв'ю та текст,
Лілія Петрина